Якби кожна втрата друга, побратима/посестри чи важливою людиною - була кулею в тіло… То я б вже була не жива.

І так ледве жеврієм. І так ледве знаходимо сил встати.

Знищити русню, ворога, який ці рани завдає - ось основна причина чому ми ще досі стоїмо на ногах попри все.